Крізь роки я бачу все ясніше
Юності своєї давні дні:
Солодко було в ранковій тиші
Падати у трави запашні,
Де бриніли роси, мов нектари,
І бентежив мрії дух землі,
А у синім небі мчали хмари,
Наче дивовижні кораблі.

Приспів:
Каравани, каравани, каравани-кораблі,
Ви з попутними вітрами
Вирушайте від землі.
Пролітайте крізь тумани,
Крізь негоди і жалі,
Каравани, каравани, каравани-кораблі. | (2)

З тих часів пролинуло чимало
Неповторних і нестримних літ,
Щастя й лихо доля дарувала,
І надії кликали в політ.
Де ж ви, мрії, мрії найпалкіші?
В серці слід осінньої сльоти...
Ми в житті стаємо зовсім інші,
З юністю простившись назавжди.

Приспів.

Я кричу: "Легкої вам дороги,
Вирушайте, вирушайте, вдаль,
Забирайте всі мої тривоги,
Радість і неторкану печаль.
І нехай вас обійдуть тривоги,
Не торкнеться невблаганний час,
Бо давно хтось юний, безтурботний
Зачекався вдалині на вас.

Приспів. (2)