GmУ рваним дрCmотах неGмає елGектрики,

GmТато, пробачCm, я не Gвідкрила АмеGрики!..

GmНе відрізнялCmась яскGравим умGом,

GmПлутаю CmреальніGсть зі сGном...

GmМістом кружCmляють вGихри трGивоги,

GmПекельні псCmи цілуютGь у ноGги,

GmЛюди тлумачCmать свGої некрGологи,

GmЯ не даю їCmм писатьG епілогGи.

GmПорожні крамCmниці, сGуворі обGличчя,

GmКожен плеCmкає своїG протирGіччя,

GmСльози гірCmкі – це нGе виправGдання!

GmЩо ти сидиCmш? ВикGонуй завдGання!

Вдарили в гонг,
Відштохнувшись від дна,
В країні оселилась війна:
Дзвіночки тривоги торкнулись людей,
Погані новини і присмак смертей...
Наша країна, як Прометей!..
Наша країна, як Прометей!..

Карбований сталлю, омитий сльозами,
Щастя шматочок, який відібрали...
Безпечне небо, походи в магаз,
За що вони так НЕНАВИДЯТЬ нас?
Страшною ціною дається свобода,
Комусь - біда, комусь - нагода,
Але за межею її здобуття
Нас вже чекає нове життя!..