Вийшла жінка на тихе подвір'я,
Задивилася мовчки на шлях
І останній вогонь надвечір'я
Загорівся в жіночих очах.

Приспів:
Надвечір'я, надвечір'я -
Теплота м'якого світла,
Покотилася із неба
Намистники золоті.
Надвечір'я, надвечір'я
На прощання нам заквітло...
Ой, буває надвечір'я |
У природі і в житті. |(2)

Чебреці так розпахлися терпко,
А літа, як ренети в ковші.
І немов у живому люстерку
Все відбилось в жіночій душі.

Приспів.

Я казковому щастю не вірю
І печалі не скину із пліч,
Тільки думаю,що надвечір'я -
Ще не вечір, ще зовсім не ніч.

Приспів.