Я часто по ночах не сплю...
Малюю картини...
Дивлюсь на ці пусті стіни постійно.
Мабуть жадаю побачить в них музу...
Обузою стала ця музика...
Та ну її, звичайна фізика!
Ноти іноді сховані в "міциках", рими – в прозі,
Моя пуста башка вже котрий місяць "на морозі"!
В своїй берлозі шукав постійно стимули
В диму. І в сни мої в систему, видно, вірус кинули.
Бо біса палить мости, ламаючи кості!
І от в уяві вже зиму замінила осінь...
Знову недосип збиває з осі
І так, як завжди – наослів в ничку, за папіросой...
Чому це все не просто і м’ята постіль?!
Частіше б ти заходила в гості, мадам із постеру
Із фільму Костнера.
Фобія, параноя? Байдуже!
Скільки ще це пекло може хавать в мені живе?
Хто знає, чи побачить світ мої каракулі,
Коли його і так весь час підкормлють злаками...
З моїми знаками роздав талант всіляким,
А сам сиджу в парадних і проклинаю все це матом!
Натрапив свого часу на фатум:
В сьомому році знайшов паців, теперішніх братців.
Та не стало легше мамці прокидатись вранці,
Гадаючи, що її син пропав на танцях...

Реп вмер. Навіть перед мікро!
Навіть тепер!
Коли силою чорнила я тисну із пер!
Видихаю вверх пару отруйних черг
І пригадую, де ж рядок минулий спер...
Мон шер, так – я фальшивий МС!
Бо брешу собі у кожній новій демці!
Брешу, що правильно вбиваю дітей часу,
Пишучи вірші, а не шукаючи десь балабаси,
Щоб не спати на розірваних матрасах.
Яка тут може мова йти про клуби і прикраси?!
Мати б постійно воду... Хоча б холодну!
А якась сука кричить, що він читає – бо це модно!
Як вам завгодно...
Хлопну водний
І порину у сюжет, де криваві полотна
Під пензлем психа крадуть юне життя...
Бля! Якби свою голову привести до пуття!
Зав’язати вузол в музу, залишити укуси
На шиї спокуси,
Задраявши назад всі шлюзи...
А не остримати смертельний удар
Гумовою палузою в гузо!
Прямо в гузо!

Так і тхнуть зрадою поради зрадників!..
В’язень власних принципів... А в принципі,
Кому цікаві тези ці, фрази ці
Застиглі у безглуздій музиці?...
Сухо, сиро, без напору хором...
Сором в храмі музи ділити на дози образи!
Без мази до сказу мазати, шукати докази,
Виставляючи на показ душу...
Сушить...
Мушу варити й далі кислу кашу!..
Розводами по водах малювати істину,
Відстані від пристані до пристані...
Вже не в ціні нині базари сині.
Одна віра, одним миром наче мазані!
Тануть у минулому слова несказані...
За праве діло залпом випиті всі сили...
Де ж твої крила? Де крила?!
Лише опущені вітрила і грот у грати...
Досить грати у пошук втрати...
У пошук втрати досить грати...

Ув’язнені в кімнатах!..