Ой ти дівчинонько, моя вір'янонько,
У тебе личенько – рум'яне яблунько.
А твої вустонька, а твої губоньки – |
Звелись пелюстоньки з вогнем докупоньки. | (2)

Ой не так вустоньки, як тільки ти сама,
Як на бумазі вся пірцем написана.
Писали ж, ладили в темнаві ноченьки, |
Списали, зладили хупаві оченьки. | (2)

Та ще й при місяцю, ще й при горішечку
Пустили в кароньки лукавцю кришечку.
Ой, малювали влад ті малярове,
Намалювали вряд тонюні брови.

А вже при соненьку, при жайворіненьку
Рівняли брівоньку та й під шнурівоньку.
Аж надірвалися з того старання. |
Це моя дівчина – кажу зарання... | (2)