І ось прийшла до мене сном,
Нежданна і непрохана.
Сльозу змахнула рукавом,
Маленька, наполохана.

Спинилась. Погляд відвела.
Обом незручно стало.
Сказала тихо, як могла:
"А я тебе кохала..."

Назустріч руки простягла,
І ще щось говорила,
І на прощання обняла:
"Ой, що ж я наробила!

Тепер тобі як і мені
Не відати спокою..."
І тихо зникла вдалині
За млою голубою.

(два останні рядки кожного куплету повторюються двічі)