Синій місяць* химерною грою
опромінив узор на вікні,
І ридає рояль за стіною
про далекі загублені дні.

Од ридань тих заплакати можна,
Прошу серце моє не мовчи,
Хтось на клавіші душу тривожну
виливає сльозами вночі.

Приспів:
Прости мені цей раз останній,
В простій душі чуття пусті,
Це все ілюзії її кохання,
Прости мені, а я – тобі. (2)

Що згубив ти і що я згубила,
Що тривожить так душу мою,
Звуків цих зачаровану силу
я все дужче і дужче люблю.

Але раптом ридання змінила
Пісня щастя, мов сяєва тінь,
Мою душу на огненних крилах
понесла в голубу далечінь.

Приспів (3)