Я не стану чекати з моря,
Чекати тих, хто плюнув у спину...
Я не стану прощати з горя,
Прощати тих, хто ніби не винен...

В чотирьох розгублених стінах
В чотирьох по колу блукаєм,
В чотирьох зачинених вікнах
Є життя, якого не знаєм...

Ми сліпі заплакані діти,
Поскладали зламані крила,
Посідали, чи нас посадили,
Посивілі, чи стали радіти...

Холодні діти...
Холодні діти...
Холодні діти...
Холодні діти...