Там, де похилились верби над водою,
Там живе русалка, і не зна покою,
Кожну ніч на берег вона випливає,
Гойдається на вербі і пісні співає:

Приспів:
– Це моє прокляття: парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.

Пісню цю почує молодий хлопчина,
Піде він на голос й у воді спочине,
На траву ранкову опустились роси,
А з очей русалки покотились сльози.

Приспів

Зорі вже загасли. Птахи заспівали,
Тільки дрібні хвилі по воді розтали,
Потонув юначе у воді холодній,
Не засне русалка у цей день сьогодні.

Приспів