Крізь холодні і темні часи
Піднімається сивий туман
У кривавих краплинах роси
Відбивається місяцю стан

Твій мозок і тіло
Заповняє пітьма,
І твої білі крила
Чорний морок лама!

Серед темних розритих могил
Я блукаю, мов привид вночі
На тополі сидить чорний крук
І про смерть і життя щось кричить...

Ти підеш у землю,
Небо втратила ти,
І сонце для тебе
Вже не зможе зійти!

Чиїсь холодні пазурі
Впиваються у тіло,
Очі заповняє дим,
Все не так, як я хотіла,

Світло у твоїй душі
Знищу у вогні гарячім,
Все так, як я хотів,
Ти кричиш, і гірко плачеш!

Тіло матері-землі
Розривають чорні руки,
Піднімаються з могил
Ті, що вмерли від розлуки,

І блукають уночі,
Біль тримаючи в долонях,
Крук на дереві мовчить,
І у жилах кров холоне...

Світло у моїй душі
Наче гострий білий клик,
Розриває тіло ночі,
Тишу наповняє крик...