Весно, що за чудо ти
Твориш в моїй груди?
Чи твій поклик з мертвоти
Й серце к жизні будить?
Вчора тлів, мов Лазар, я
В горя домовині –
Що ж се за нова зоря
Мені блисла нині?

Приспів:
Дивний голос мя кудись
Кличе – тут-то, ген-то:
"Встань, прокинься, пробудись!
Vіvere memento!"

Всюди чую любий глас,
Клик життя могучий...
Весно, вітре, люблю вас,
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров'ю рад
Ваше горе змити.

Приспів.

А що кров не зможе змить,
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить...
Vіvere memento!