Три дороги й камінь в полі
Розійшлися, хто куди.
Три сестри зростали в дворі –
Три дівочії коси.

Перша – то краса дівоча,
Друга – радість, доброта,
Третя – ніжність то жіноча,
Тепла осінь золота.

Залетів у двір той сокіл,
Сестри коси розплели,
На душі у них неспокій:
Він один, а їх аж три.

Сокіл покружляв над двором,
Покружляв, та й полетів.
Поки сестри сперечались,
Він усіх їх полишив.

Та й зостались при дорозі
Три дівочії краси.
Сядуть з дітьми на порозі,
Тихо плачуть в три сльози.