Сплять лопати, граблі й вила
І плящина спорожніла
Потягнули до дівчини
Витребеньки тіла
Там піду, де ти, моя мила
Всю травичку покосила
Скрізь імлою вкрита стежечка моя

Знаю, знаю де тебе шукати
Шукати, гукати, всю ніч не спати
У тебе під вікном стояти
Тебе я хочу обійняти
Йду до тебе я...

Як та зірка з небес, що упала в овес
Запалила ти серце ковбоя
Кров у жилах кипить, кінь у стійлі хрипить
Як ідеш ти селом, мила моя
Твоя руса коса, як товста ковбаса
Твої перса – м’які сальтісони
Твоє біле тільце, як то ніжне сальце
Ох, ти з розуму зводиш Андрона
Йду до тебе я...

На долині вітер свище
До вікна підхожу ближче
По сусідських по городах
Прокрадаюсь я
Там іду, де ти, моя мила
Огірочки покропила
Будяками вкрита стежечка моя

Я не знаю шо сі стало
Що мене в тобі дістало
Подивись на мою пику
В ній бажання...
Там іду, де ти, моя мила
Конопельку прорідила
Щоб я здох, кохана, –
Ти моя судьба!

Як та зірка з небес, що упала в овес
Запалила ти серце ковбоя
Кров у жилах кипить, кінь у стійлі хрипить
Як ідеш ти селом, мила моя