Речитатив:
По той потойбічний простір,
Що я мав колись курити проводи вогню
Єднає земле моя країна...
Чи повен човен?
Бо між горами старий Дніпро
Колись колишні думки, чи мав, чи буду мати.
Єдине угорі горить є коло ясне,
Що кожну мить має диво дію,
Бо то боже в собі є ходить верхи, гуляє
Чи маю дію я за ту мету мрію?..


Індіанське літо в твоїх очах,
Долі папороть і жах,
В волосі дзвін, блакитний мак,
Шляхом на зустріч йшов жебрак.
Хто ти? Я - мавка пекла, я - чорна ніч,
Сива зозуля, мене не клич,
Тобі накую я довгих літ,
В наступний день я - прірва бід...

Приспів:
Бо я ж Настя...
Червоні плями на столі...
Настя...
В прозорій сорочці на тілі...
Настя,
Ти звідки йдеш? Чому у ніч?
Настя!
Чекай, спинись, і знову в піч!

Жебрак упав до полу низь,
Візьми до себе, царівно, суниць.
Буду твій раб, вночі - тінь,
Кохати, жити, гей, час, не плинь!
Із жмені з'їж вовчих ягід,
Випий полину і дай обіт:
Зректись землі, людей й тварин,
Служити ж бо небу і в мене поринь.

Приспів.