Не ходи у садок, надвечір'я
Бо ти зайдеш пусте лиш подвір'я,
Лиш гуляє вітер,
Там – пустота, пусто там,
Загубилася душа-сирота...
Полетіла вона білим світом,
Усміхнулась мені теплим літом
І дощем просльозилася рясним –
Не сумуй ти, дівчино, за ним...

Приспів:
Ти збережи це тепло осіннє
Наших надій і розмов вечірніх
І помолись за пропащу душу,
З нею я блукати мушу...

Промайнеш уві сні, як видіння,
Опадеш листопадом осіннім,
З ним туманом ти розтанеш,
Вільним вітром в полі станеш –
Полетиш голубкою в забуття...

Приспів.