Минає день. Позаду ніч.
Цей неспокійний сон...
І морок лине над душею
З бажанням в унісон.
І зорепад яскравих мрій.
Довічне каяття.
Знов викликає погляд твій
З криниці забуття...
Це твоя любов
Переслідує мій спокій...
Це твоя печаль
Знову кличе мене в даль...
Думка як мить...
Подорожній одинокий...
Серцю часу не жаль...
Не жаль...

Нехай ідуть розлук дощі,
Та в серці все ж горить
Далеке полум'я душі,
Я знаю, не згасить.
І погляд твій крізь заметіль
Назустріч, назавжди
Покличе і втамує біль -
І я прийду туди,
Де твоя любов
Переслідує мій спокій?..
Де твоя печаль
Знову кличе мене в даль?..
Думка як мить...
Подорожній одинокий...
Серцю часу не жаль...
Не жаль...