Я їхав з Станіслава
Мав шєпку з нутрії,
В автобусі на лавці
Лишив собі її,
І лєг я трохи спати,
Бо дуже був трудний
Просив, аби збудили,
Як будем в Коломиї.
Збудили в Коломиї,
Я мац туда, суда,
За голову і ми всі,
А шєпки вже нема.
Я всіх людий питаю
Про шєпку з нутрії,
А всі відповідають,
Шо якійсь украв її.

Ну й злодії в ці чіси настали,
Шєпку мою вни з під мене вкрали.
Як без шєпки тхаті прийду я,
В мене жінка, як тота змія.

Приїхав я додому,
А шо вже було там,
Не зичу я ні кому
Й найгіршим ворогам,
А на другу суботу
У Кути їду я.
Шукаю спекулянта
В котрого нутрія.
Найшов якусь я шєпку,
Купую її я,
Приїхав я додому.
Аж глип, а то моя,
Тай жінка її пізнала,
Шо лиш я з нев не мав,
Такої мені дала,
Аби я памнітав.

Ну й злодії в ці чіси настали,
Шєпку мою вни мені продали,
А тепер я шо маю робити,
Встидно в очі людям си дивити.