А мій синочку, та мій молодісінький,
А мій синочку, мій дорогісінький.
Та на кого ж ти тут жіночку молоденьку покинув
Та й двоє діточок маленьких?
О мій синочок, та мій дорогісінький,
О мій синочок, та мій золотісінький.
А мій синочку, та моя й дитиночко рідненька,
Та яке ж тобі горенько трапилось,
Та ти ж хоч розкажи на послідній дорозі.
Та нам же ніхто не похвалиться,
Та ніхто правдоньки не скаже.
А мій синочку, та мій ріднесеньк(ий),
Та тобі ж горенько трапилось.
Та ми й не сподівалися та й не надіялись,
Та сьогодні було живе, та й їло, пило,
А ввечорі вже й не стало, моя й дитино.
А як же нам тебе й забуваться,
Та як же нам од тебе одвикать, моя й дитино?
Та ніколи у світі ми не забудемо,
Та ніколи не одвикнем, моя й дитино.
А діточки ж мої манісінькі, сиріточки,
Та як же й ви будете виростать,
Та як же ви будете горювать?
Та хто ж вам буде порядочок давать,
Та хто ж вас буде й воспитувать,
Та мої й діточки, та мої й сиріточки?
Ой синочку ж мій,
Та на кого ж ти розгнівився, що ти усіх покинув?
Та чи ти на матір стареньку,
Та чи на жіночку молоденьку,
Та чи на сусід близеньких,
Та чи на діточок маленьких?
Та чого ж ти так рано
Таку й хатку тісненьку забажав?
Та туди ж ні вітер не завіє,
Ні сонечко не загріє,
Та моя й дитиночко дорогенька,
Та мій синочку золотенький.
Ой синочку мій рідненький,
Та відкіля ж тебе й виглядать,
Та коли ж тебе дожидать?
Та чи тебе з гори, чи з долини,
Чи з чужої країни?
Та ми ж тебе та ніколи не побачимо,
Та й голосочка твого не почуємо,
Та моя й дитиночко рідненька,
Та мій синочку золотенький.
Та моя й дитиночко, та моя й молодісінька.
А мій синочок, та мій гарнісінький.
Ой дитиночко ж моя, ой Боже мій,
А на кого ж ти покинув нас?
Ой моя й дитино,
Ой Боже мій, ой Боже,
Ой моя й дитиночко рідненька.