Моя й матінко, моя й ластівко,
Й прими мене, й пригорни мене до себе.
Та яка ж я й нещасна на світі,
Прийми ж мене, матінко, пригорни.
Та як же мені горько жить,
Та як мені на світі білому горювати,
Та як мені тії смерті дожидати,
Моя й матінко, моя й голубочко.
І розступися, сира земле.
Піду жива в тебе,
Й пригорни ж мене до себе, нещасницю на світі.
Та як же я, матінко, за тобою убиваюся,
Та як же й, матінко, я за тобою й горюю й страдаю.

("Та хвате", – промовляючи).