Та матінко старісінька,
Та матінко наша страдальниця,
Та як же ти нас добре годувала,
Та як же ти нас і доглядала.*
Та моя й матінко, моя й голубонько,
Та відкіль же вас і виглядать?
Та відкіль же вас і виглядать,
Та відкіль вас і дожидать?
Та я ж було, куди не піду,
То ви мене виглядаєте.
А тепер, відкіль не прийду,
То ви мене не запитаєте.
А до якої ж я, мамо, яблуньки не прихилюсь,
Та вона ж від мене відхилиться,
Та до якої ж я сім’ї не притулюсь,
Та вона од мене відвернеться.
Та я ж, матінко, усім чужа,
Та ніхто ж мене не пожаліє,
Та ніхто ж мене не приголубить,
Та ніхто ж мене не переміне.
Та будуть соловейки щебетать,
Я ж вийду та буду їх питать:
"Та де ж моя матінка старісінька,
Та де ж моя матінка золотісінька,
Та коли ж вас дожидать,
Та коли ж вас виглядать?"