AmНас питаEють, якоAmго ми роду
I на кCого гартGуєм штCики, —
Та ж то мCи на вратах ЦаргорAmо- дDmу 
Залиш[E*]или донE7ині щитAmи.

Та ж то наша залізна долоня
Так стискала залізо мечів,
Що стогнала зухвала Варшава
І москаль мимоволі тремтів.

Ми водили в Москву Сиґізимунда,
Під Полтаву варязькую рать.
Ми карали Росію за Суздаль,
За Базар ми ще будем карать.

І ще скажемо: "Досить вже, досить!"
І дух помсти освятить наш чин.
І ще будуть пальці прилипати
До насичених кров'ю мечів.

Хай горить пограбована хата
І в руїнах лежить Чигирин.
Стане степ українцеві братом.
Захороннеє місце — яри.

Нас далеко у світі всі знали,
Пам'ятали поляглих ми кров,
Ми загарбників люто карали
I карать починаємо знов!


---
Інший варіант тексту:

Нас питають, якого ми роду
І для кого торуєм шляхи, -
Та ж то наші до брам Царгороду
Ударяли залізні полки.

Та ж то наша долоня стискала,
Підіймала важкого меча,
Аж німіла зухвала Варшава,
Аж дрижала зловісна Москва.

Нас далеко у світі всі знали,
Пам'ятаєм поляглих ми кров,
Ми загарбників люто карали
І карати устанемо знов!