Така гіркота на душі,
Аж душить гаряче сльозина,
В житті розбиті бліндажі,
Свого неначе втратив сина.

На волоску душа моя,
Отак бува, як втратиш сина,
Бо в наших начебто краях
Осілась сатанинська сила.

Отож живу під тягарем
Живих, замучених обставин.
Лиш вітер вітами дерев
Мене підтримує перстами.

Гіркоту бачу вже нову,
Вдирається у звичне ложе,
Але гірке переживу,
А щодо сина – не дай, Боже...