Рука не тягнеться до чуда,
До чудодійного письма,
В душі, неначебто заблуда,
Вже поселилася зима.

Думки, буває, колобродять
У посивілій голові,
Вони у мене десь насподі
Самі, як кажуть, по собі.

Отак міркуючи, раптово
На думці сам себе ловлю:
Але в цю мить віршую знову,
Немов старий танцюю блюз.