Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині, та й стала кувати.

Ой, чого, зозуле, ой, чого ж ти куєш?
Хіба ти, зозуле, добро мене чуєш?

Якби не чувала, то би не кувала,
Про тебе, дівчино, всю правду сказала.

Ой, Боже мій, Боже, що я наробила?
Козак має жінку, а я полюбила.

Козак має жінку, ще й діточок двоє.
Ще й діточок двоє, чорняві обоє.

А я ж тих діточок та й не понаймаю,
З тобою, Марусино, в саду й погуляю.

Гуляв козаченько неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько до дівчини в гості.

Ой, Боже мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці за жінку признався.

Не так же за жінку, як за дві дитини,
Розкололось серце на дві половини.