Взявши на спомин осінній портрет,
Піду у засніжену зиму,
В листі багряному твій силует
Довго у серці нестиму.
Ми розійшлися давно назавжди,
Кроки зробивши несмілі,
Та помережані болем сліди
Чи заметуть заметілі?..

Приспів:
Твій силует, намальований жовтим,
Твій силует, як листочок у жовтні,
Твій силует в глибині панорами
За падолистом, вже за снігами...

Краще одному, чи краще удвох? -
Це – споконвічна загадка.
Листя осіннє щемливих тривог
Землю застелює гладко.
Не передбачиш усе наперед,
Може й хотів би, та де там...
Пам'ять малює незвичний портрет –
Осінь з твоїм силуетом...

Приспів.