Біль хитає мої почуття,
Зміст життя й крадене сумління,
Ви вважаєте, що майбуття
Спотворює моє божевілля.
Інлакеш, мої озброєнні
Та дурні самозакоханні герої,
Все одно моє життя – пісні,
А не ви й не ваші слова раптові!

Ось таке-таке ховає страх
В краплинах дощу,
Дощу забутих мрій,
Не хвилюйся ти в моїх думках,
Наче світ, ти тільки зрозумій!
Інлакеш, мої знесиленні
Та схвильовані, мої дурні-дурні герої,
Не для мене обійми слів тісні,
Не для нас ці війни раптові!