Ой по горі, горі ярая пшениця.
Ой там по долині шовкова травиця.

Там чумаки ходять, в руках воли водять.
Ніяк приступити, волів напоїти.

Виходить дівчина з чорними очима,
Бровами моргає, волів наповає:

– Перестань, чумаче, мед-горівку пити,
Бо тя перестане дівчина любити.

– Перестань, дівчино, хлібом-сіллю жити,
То я перестану мед-горівку пити.

Горівки нап’юся та й ляжу просплюся.
З тобою, дівчино, не наговорюся.

Дівчино, сирото, не стели широко.
Постели узенько, присунься близенько!