Ой ходив джумар із гір в долину,
Та не було пригодоньки ніколи йому.

Ой ходив джумар сім літ по горах,
Та не мав він пригодоньки при своїх волах.

Захворів джумар, в дорозі лежить,
Ніхто його не спитає, що в нього болить.

Болить джумара серце й голова,
Пропив воли, пропив вози, пропив ще й коня.

Захворів джумар, голе небо й лан:
– Воли мої сивенькії, я вже вам не пан.