Хто це знає, бо я не знаю – я живу, чи я відживаю?
А позаду спішиться осінь і на п’яти вже наступає.
Розвернутися дуже страшно, бо там очі блакитно-сірі,
А вони можуть вкрасти щастя, можуть викрасти мої сили.

Приспів:
І на швидкості я біжу вперед,
Бо позаду та, що вкраде мене.
І я чую як дихає вона за моїм плечем,
Коло мого дна.

Хто це бачить, бо я не бачу – посміхається світ, чи плаче?
А свої прохолодні сльози осінь литиме до морозів.
І я збільшуватиму швидкість, щоб мене не догнала часом
Та, яка сіро-синім небом хоче викрасти в мене щастя.

Приспів (2)