Відізвись, мій Боже милий,
Боже, правдо Ти моя!
Відізвися Ти до мене, |
Як подам свій голос я! | (2)

В тісноті моїй, мій Боже,
Ти давав мені простор,
І тепер мене помилуй, |
Не віддай мене в позор. | (2)

Бо сини людського роду
Честь мою на глум беруть,
Суєту вони злюбили |
І неправдою живуть. | (2)

Знайти ви, сини людськії,
Що Господь собі обрав
І сподобав сина правди, |
Яко праведний і сам. | (2)

І мене в моїй молитві
Він почує в небесах,
Як призву його на поміч |
В щирих, тихих словесах. | (2)