О, Пресвята Царице Херувимів
О, Пресвята Княгине людських сліз
У стіп твоїх всі блески Серафимів, |
І чар тих ласк, що син твій нам приніс. | (2)

Глянь, як зловіща надвигаєсь туча,
Як запалав на сході Вавилон,
Рятуй, рятуй, княгине всемогуча, |
Благаєм всі у стіп Твоїх ікон. | (2)

До Зарваниці ми всіми шляхами
Несли в серцях надію і любов.
Тож нас рятуй, кріпи, царюй над нами |
І пригорни під ясний Твій покров. | (2)

Глянь, скільки в нас посвяти жертв і муки,
Скільки наш люд пролив крови і сліз.
Ах, простягни над нами Твої руки |
І дай тих ласк, що Син Твій нам приніс. | (2)

Чи є де стяг, щоб так його топтали,
Чи є де люд, щоб стільки кривд зазнав?
Ми споконвік терпіли та ридали. |
О дай, щоб плач наш марно не пропав. | (2)

В нас вже давно шляхи залиті кров'ю,
В нас вже нема веселого вікна.
Хто ж нас двигне, хто звеселить любов'ю?|
Лиш Ти одна, Маріє, Ти одна. | (2)