О, Ісусе, Ти з любови
Тут між нами позістав,
За помешкання для себе |
Ти кивот убогий взяв. | (2)

В тім кивоті Ти царствуєш,
З нього ласки роздаєш,
Всіх до себе потягаєш, |
Всіх при собі голубиш. | (2)

Сли б не віра в Боже слово,
Хто ж з людей би погадав,
Щоб в кивоті, в виді хліба, |
Вічний Бог скриватись мав? | (2)

Ти під видом хліба смирний,
Нас смиренія учиш:
Вчиш нас жертви і любови, |
Всі нам горя солодиш. | (2)

О, за це, що Ти смирився
Так глибоко тут для нас,
Будем всі Тебе любити |
Щирим серцем, Спасе наш. | (2)

Будем вірно Ти служити,
Доки нашого життя,
А по смерті дай нам зріти |
Світлість Божого лиця. | (2)