На небі немає хвиль
І я - не її типаж,
В очах Пасадени пляж
За дуже і дуже багато миль.

Це все, як короткий метр,
Крізь терни і до біса,
Їх рейс десь на Ібіца,
Впізнала – і ось тепер...

Чи ти музикант, чувак?
Не бійся, я не вкушу!
У мене за дві літак,
Так, лише на льоту пишу.

Я слухала твій альбом
Із тим, кого вже нема,
Так добре було разом,
Не слухаю, бо сама...

Давні наші подорожі кудись,
Почуттів, спалахів білий дим,
Я його записував не тобі,
Але в нім ви разом з ним...



Там захований наш таємний код,
Там кохання на землі й на небі,
Я його записував не тобі,

А тепер він твій на сто відсотків!
Твій на сто відсотків!

Хоча я не бував там, де ти була,
Історія моя – не уяви витвір.
Слова я ці тоді не кидав на вітер
Про те, що жар пізнала лише зола.

Ми назбирали вражень на цей альбом
Най музика хоч трошки лікує рани
Робив його без грошей і не для шани,
Бачу, що все це було намарне!

Твій на сто відсотків!
Твій на сто відсотків!

Здається, лиш fіnal call,
Швиденько бігом біжи,
Я теж ті рядки прожив
З тією, що тепер задалеко...
А ось і мій екіпаж,
Не раз і не два вже так,
Ні-ні, я - не твій типаж,
І зранку знов на літак...