Я п'ю нектар твоїх чарівних слів,
Я п'ю з глибин бездонної криниці
І благодатний безконечний спів
У серце тихо, тихо струмениться.
Мені велює вільний дух степів,
Цвіте садок вишневий коло хати.
О, рідна мово, вічний гімн тобі, |
Я просто вже не можу не співати! | (2)

Я чую мову горних полонин,
Струнких смерек, обпалених вітрами,
Мені на скроні падають з вершин
Молочно - сивим плетином тумани,
Мені тепло прадавньої землі,
Нестримний рокіт злив і громовиці,
Мені твої тривоги і жалі, |
О, як сльоза і чиста кров живиці. | (2)

Я п'ю нектар твоїх чарівних слів,
Я п'ю з глибин бездонної криниці
І благодатний безконечний спів
У серце тихо, тихо струмениться.
І з молока вкраїнських матерів,
З роси і хліба, і джерел студених -
О, рідна мово, тільки не збори, |
Не охолонь, не обмілій для мене! | (2)