Кує зозуля мамі на літа,
Кує у червні на роки майбутні.
Он блимнув день і рік, мов птах зліта,
Лиш губить пір'я спогад незабутній.

Приспів:
Зозуленька кує на довгу путь,
Коли цвітуть сади і пахне м'ята.
Нас тішить світ, доки батьки живуть,
І дітям кожен день у них, як свято!

Уже давно посріблена коса,
Доньці і сину переходять зморшки,
Вже батько з того світу воскреса
І просить в снах — побережися трошки.

Приспів.

Розвію пустку зимну і німу,
Загляне радість в мамину світлицю.
І на порозі неньку обніму,
І щастя вмиє срібло в наші лиця.
Кує зозуля, долю проріка
І хвиля грає, що пора не пізня.
Онуки сплять на труджених руках,
Ще не забулась колискова пісня.

Приспів.