Щемливе літо до нестями,
Коли я їду до села.
Стежка від батька і від мами
Мене по світу повела...
Ось видно, хата виглядає
І лине пісня солов'я.
Лелека над селом кружляє, |
Тут все моє, моя сім'я! | (2)

Приспів:
Бо тут живуть мої батьки
І мають щирії серця!
І я пишу їм ці рядки,
І цим рядкам нема кінця!

Старенький клен схиливсь на фіртку,
Неначе ніжно пригорта.
Чому до мами їздиш рідко? -
Мене із докором пита.
Вдихну повітря, посміхнуся,
Закрию очі, як дитя.
До батька й неньки пригорнуся, |
Вони - усе моє життя! | (2)

Приспів. (2)

І цим рядкам нема кінця...
І цим рядкам нема кінця...