Тримаючи в руках своє обличчя –
Відчуваєш свою душу менш самотню.
Завмирає образ повноцінних емоцій,
Затерпає постать. Так я хочу.
Знаєш, посмішка твоя гріє
І мов світло ясне бачу.
На завтра відкладаю мрію
І як завжди бажаю вдачі...

Приспів:
Розбивай свої скелі!
Відчиняй інші двері!
Не важливі вчинки минулого!
Змінюй свої дії!
Втілюй свої мрії
І знайдеш початок нового життя.

Вже мариться тобі в очах,
Не розмовляєш ти зі мною.
Насправді вчинок твій – це жах
І сходить сонце за спиною.
Не побачиш у думках
Того, що завтра могло бути.
Не треба марити у снах
І будеш жити ти минулим.

Чомусь не розумієш зовсім моїх слів
І погляд твій я відчуваю досі.
Рахую. Скільки це триватиме ще днів,
Коли відчую запах твого волосся?
Можливо ти не зовсім вільна
І мучать сумніви тебе?
А може й навіть божевільна?
Ти усміхнись і все мине.