Ой сумная суботонька, сумний день,
Била мати свою дочку цілий день.
Ой що ж ти мня, за що б’єш?
Нащо мене за нелюба віддаєш?
Я нелюба не любила й не люблю,
За нелюбом горе жити не піду.
У неділю ранесенько, чуть на світ,
Мандрувала чорнявая в білий світ.
Мандруй, мандруй, дівчинонько,
По полю, осідлаю ворон-коня, догоню.
Як осідлав ворон-коня та й догнав,
За косоньку до гривоньки прив’язав.
Біжи, біжи, ворон-коню, по полю,
Виволочи чорним терном милую.
Ой вигостри, моя мила, гостро ніж,
Та й вибери чорне терня з своїх ніг.