Межи двома гороньками
Зайшов місяць з зіроньками,
Ой, там дівчина з чорними очима
Яру пшениченьку поле.

Ой, поле ж вона поле,
Всьо ся в гору поглядає,
Ой, чи високо сивий соколонько
З орлоньками пролітає.

Ой, літає він, літає,
До віконця припадає:
Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою.

Ой, рада б я виходити
Та незнаю, що робити,
Ой, лежить нелюб на правій рученьці
Та й боюся розбудити.

Ой, дівчино моя люба,
Одвернися від нелюба,
Бо, як засяду з високого дуба
Вб'ю нелюба, як голуба.

Ой, чи ти вб'єш, чи ти не вб'єш,
Ти нас з пари не розлучиш,
Ой, сідлай коня та від'їжджай з двору,
Бо ти не мій, і я не твоя.

Козак коника сідлає
Та й з двору виїжджає:
Рися мій коню, рися мій вороний,
Аж до тихого Дунаю.

Біля тихого Дунаю,
Стану собі, подумаю:
Чи з коня вбиться,
Чи в Дунай втопиться,
А чи назад воротиться?

З коня впаду - і не вб'юся,
В Дунай скочу - не втоплюся,
Візьму дівчину за праву ручину
Та й по садочку пройдуся.