Ой до нори, мишко, до нори.
Та й до золотої комори.
А ще котик мишку не зловив,
А він її шкодоньки наробив,
Тікала Ганнуся садочком,
За нею Іванко слідочком.
Чого ж ти, Ганнусю, тікаєш,
Чого ж мені правдоньку не кажеш?
Яку ж тобі правдоньку сказати,
Яку ж тобі правдоньку сказати?
Хату побілила не синьо,
Шмаття я попрала не біло.
Хліб я замісила, не сходить,
Хто ж твоїй матіноньці догодить.
Догодиш, Ганнусю, догодиш,
Як ти цей віночок ізносиш.
Стояла Ганнуся під віконцем,
Та й чесала косу гребінцем.
Над’їхав Іванко, та й заспівав,
Хто ж тебе, Ганнусю, висватав.
Нічия, Іванку, нічия,
Сватай мня, Іванку, буду твоя.
Я ж тебе малесеньким любила,
До тебе бавитись ходила.