Сходить сонце, навколо дим,
Сходить сонце, іди за ним!
Тільки очі не відведи,
Йди за сонцем, мене веди!
Бо хмари у небі задуху несуть,
Я знаю, на хмарці свинцеві роси,
На слові неправди зламалось перо,
І світиться сонце крізь шкіру-тавро.
Сходить сонце, цілує сніг,
А довкола розпуста й гріх,
Не розколеш міцний горіх.
Сходить сонце, вмирай за всіх!

Сходить сонце! Сходить сонце!
Сходить сонце! Сходить сонце!

Сходить сонце, навколо дим,
Сходить сонце, іди за ним!
Сходить сонце, то ночі жар,
Сходить сонце в твоїх очах.
Лячно під місяцем далі іти,
Може простіше тут взяти лягти?!
Руки на груди, хай тіло спить,
Тільки з середини сонце горить.

Сходить сонце! Сходить сонце!
Сходить сонце! Сходить сонце!

Згасло сонце. Згасло сонце.
Згасло сонце. Згасло сонце.
Клятий поступ прозорих днів,
Все так просто, ти вже згорів.
Ти взяв попіл та він не проч,
Я ж почую, як виє дощ.
Літо ж бо чує чуму за версту,
Літом дарують труну золоту,
Лід розпалить вогонь на горі,
Гей, подивися, як гарно горить!
Бо згасло сонце за ніч у ніч,
Згасло сонце, сміється сич
Голова вже не плечах,
Згасло сонце в твоїх очах!

Згасло сонце, навколо ніч,
Згасло сонце, сміється сич,
Голова вже не плечах,
Згасло сонце в твоїх очах...