Як олень спрагнений в степу
Біжить до джерела,
Тебе так прагне, Боже мій,
Моя сумна душа.

Ти є цілюще джерело,
Що в нім жива вода,
Яка відсвіжує наш дух
І спрагнені серця.
Чого ж ви журитесь, брати,
Чого такі сумні?
Надійтесь, Бог оберне жаль
У радісні пісні.
Кріпіться, браття, та з душі
Ви смуток геть женіть.
Ми ж діти Того, що держить
В руках Своїх весь світ.

О, Спасе! Спрагненим серцям
Живої дай води,
І нас знеможеких кріпи,
Шляхом життя веди!