Я сподіваюсь, що доживу до ранку,
Холодним душем я тему ночі змажу.
Умию руки, засуну глибше втому,
І чому саме так - не розповім нікому.
Настане ранок - я закохаюсь в небо,
Я буду жити, не думати про тебе.
От тільки трабл - годинник б'є десяту,
А в мені б'є ключем бажання впасти з даху!
Я непохитний, горить на кухні світло,
Можливо, зранку я закохаюсь в вітер,
Заварю кави, біля вікна постою,
Але як, адже я живу лише тобою?..

Приспів:
Може, і не вихід, та згори
Всі сумні кольори...
І коли моя душа горить,
Просто повтори...
Може, і не вихід, та згори
Всі сумні кольори...
І коли моя душа горить,
Просто повтори
Самогубство!

Я нагадаю про себе цілим світом,
І будуть грози за стінами греміти
В травневі зорі додам я смак полині,
Та думки шепотять: "Кому це все потрібно?"
Не знаю течій, яких би не ламали,
Ідей не знаю, за котрі б не вбивали.
Пройшов би пекло - все для очей коханих,
Та думки шепотять: "Усе це буде марно!"

Приспів.

Про мене завтра розкажуть у новинах,
Та не хвилюйся, бо тільки тіло гине.
Пробач, маленька, що я отак зникаю,
Але я саме там на тебе почекаю.
Дивись у небо - ти там мене побачиш,
Дощу не бійся - то просто я там плачу.
І зорі з неба знімати легше стане,
Коли серце моє кричати перестане!

Приспів.