Мов медовим цвітом вже п'янить нас літо,
Щебетом пташиним повниться земля,
Це моя кохана, дівчина жадана, |
Моя покуттянка, ніжна й чарівна! | (2)

Тут покутські зорі, мов чарівні долі,
Радісно злилися, наче два крила,
Кличе їх кохання, спогад і признання, |
На рушник весільний доля привела!.. | (2)

Як цимбали й скрипки весело заграють,
Чути, що весілля лине з віддаля,
А на серці радість грає, мов на струнах, |
Ти зі мною поруч, доленька моя! | (2)

Йдуть благословляти рідні батько й мати,
За столом весільним - друзі і рідня,
Будьте ж ви щасливі, в радості і мирі! |
Нехай Матір Божа вас оберіга! | (2)

Щоб не забувати батьківської хати,
Лебедину вірність завжди берегти,
Щоб дітей вінчати, правнуків діждати - |
Спогад і кохання в серці пронести! | (2)