Я згадую далеке літо
І хатній ріг, і ясени.
Чи все ми робимо,
Як доньки?..
Чи все ми робим, як сини?..
Було заб'єш будяк у ногу,
А мати вся, мов не жива,
І молиться таємно Богу,
Клопочеться, пережива...

Приспів:
Тоді найбільше лихо в мами,
Як біль спіткає десь дітей,
Як горе трапиться із нами
Поміж доріг, поміж людей...

Вона здоров'я б уділила,
Вона вділила б власних літ,
Щоб нас лиш не минала сила,
Щоб нам повнів красою світ.
Про маму часто забуваєм,
Здоровить рідко хто спішить,
Та мама нам усе прощає
І це, напевно, теж простить...

Приспів.