Там білий камінь і червона глина,
і гілка пальмова у павутині,
і різних храмів стародавні стіни,
вклоняють перед Богом свої тіні.

Пісок гарячий і гарячі голови,
за серпантином пагорби і ями,
і стежки, що Господь протоптував,
своїми, а не нашими ступнями.

І відстань від Тавора до Голгофи,
яку не варто виміряти милями –
там з неба падають слова, рядки і строфи
і накривають з головою хвилями.

Там білий камінь і червона глина,
і гілка пальмова у павутині,
і храми гнуть свої могутні спини,
схилившись перед Богом на колінах.