Моя небесноока, золотоволоса красуне,
Немов весняний подих квітучих садів,
Немов роси сльозинка, чи пісні відлуння,
Немов казкова дівчина з минулих часів.

Ти, як соловейко з лісової галявини,
Твій спів заворожує серце моє,
Заповнює душу й життя моє чарами,
Як квітка духмяна, що спать не дає.

Я хочу безупинну пити добру воду
Із джерела таланту, краси і чистоти.
Я хочу завжди бачити твою дівочу вроду,
Я хочу вічно чути, як співаєш ти.

Ти - ніби у гаю тендінтная берізка,
Ти - ніби в житнім полі колос стрункий,
Ти - ніби рушника канва яскрава і барвиста,
І маминою піснею летить голос твій.

Для тебе в цьому світі усі скарби й красоти -
Яскраве сонце й море, і сніг з гірських вершин.
В цей день до ніг твоїх - землі найкращі квіти,
А радість бути мамою тобі дарує наш син.

Моя небесноока, золотоволоса красуне...