Твоє тіло заніміло,
Руки опустились...
Біль примушує тікати,
Амнезія вбила...

Кров у венах закипіла,
Ширшають зіниці,
Твоя доля заплатити
Тим, що так любила...

Ні зайвих слів, ні зайвих сліз,
Куди веде забутий міст?
На берег смутку і печалі –
Нам голос з неба обіцяє...

Твоє тіло заніміло,
Руки опустились...
Біль примушує тікати,
Амнезія вбила...

Ангели-охоронці поскладали крила,
Їм більше немає чого тут робити.
Повітря задушить тих, хто ще хоч дихав,
І вже там, де світло не значить, що вихід.
Хмари зійшлися і стали горою,
Тут ллються сльози готових до бою...

Спали листи, що не дійшли,
Я стану зорями вночі,
Назад дороги вже немає,
Кохання завжди помирає...