Калино-малино,
Чом не процвітаєш?
Молода дівчина,
Чом стоїш-думаєш?

Ой, стою, думаю
Та й думати буду,
Я ж тебе, козаче,
Повік не забуду.

Їхав повз, проходив поруч,
Два кроки вбік, рух праворуч,
Продирався крізь біль, ненависть, гнів,
Я б здійнявся в повітря для тебе, якби вмів.

Згадай, як ти вікна відкрила,
Обіцяла тоді силіконові крила,
Я машу руками, чіпляюсь за кисень,
Та літаю лише із прискоренням 9,8.

Я задовго в дорозі,
Я весь час уявляв, як ти зустрінеш мене на порозі,
Але чи цього ти хочеш?
Якого кольору тепер твої очі?

Як тобі там, весь час в імлі,
Ніхто не знає про нас на великій землі,
До тебе йти – крізь горе і море,
Але дай мені знак, коли я проїздитиму поряд.

Ой, куди ж ти їдеш,
Ворота минаєш,
Я ж твоя дівчина,
Хіба ти не знаєш?