Та й схиливсі дуб на дуба, ліщина підперла, ліщина підперла,
Заплакали сиротєта – рідна мамка вмерла, рідна мамка вмерла.

Ой не плачте, сиротєта, й не впадайте в тугу, й не впадайте в тугу,
Коби татко здоровенький приведе вам другу, ой приведе вам другу.

Друга буде, друга буде, такої не буде й такої не буде,
В’на таткові їсти зварит ой за вас забуде, ой за вас забуде.

Ідіть діти й небожєта й по хатах служити, по хатах служити,
Бо не буде друга мамка та й на вас робити, та й на вас робити.

Пішли бідні сиротєта та й у гай лугами, та й у гай лугами,
Та стрітили пана Бога з трьома янгелами, з трьома янгелами.

Ой і де ви, небожєта, ідете, ідете?
Тя же своєї рідной мамки нігде не знайдете.

Посідали й сиротєта на мамчинім гробі, на мамчинім гробі,
"Та возьміть нас, рідні мамко", говорили собі, говорили собі.

Ідіть діти й небожєта, ідіть додомочку, ідіть додомочку,
Та най же вам мачушина зчеше й головочку, зчеше й головочку.

Та вже мені мачушина й чесала, чесала,
За каждого й волосочка кровці витікала.